Звідки береться неслухняність
Кому з нас, шановні дорослі, не доводилося мати проблем із поведінкою дітей, з їхньою неслухняністю, впертим бажанням наполягати на своєму?.. Такі ситуації виникають у побуті, в громадських місцях, у процесі певної, зазвичай спільної, діяльності, під час дозвілля і нерідко є реакцією на висунуті до дитини вимоги. У чому причина такого опору? Чим керуються наші діти, коли поводяться неслухняно? Як у таких ситуаціях чинити дорослим?
Стосовно дитини проблема дисципліни може бути представлена двома категоріями: зовнішньою та внутрішньою. Техніка зовнішньої дисципліни базується на тому, що дорослі від дітей вимагають максимальної слухняності, не цікавлячись із цього приводу їхньою думкою. Техніка внутрішньої дисципліни спрямована на виховання самодисципліни, тобто прищеплення таких цінностей, які потім стануть головними принципами в поведінці, нормами співжиття в суспільстві.
Тим, хто хоче, щоб його дитина була вихованою, пропонуємо ciм принципiв виховання дисциплiни:
1. Вiдокремлюйте cвoї почуття вiд дії. Не засуджуйте дитину. Вона повинна вiдчyвaти, що її люблятъ, але дiї її неприйнятнi i маютъ покращитися.
Пам'ятайте: щоб змiнити вчинки дитини, треба зрозумiти її почуття i навчитися з ними поводитись.
2. Уважно вивчайте дитину. Ви маєтe знати стан її здоров'я, нервової системи. Дії дитини у cтaнi нервового розладу повиннi сприйматися батьками як симптом глибших емоцiйних ускладненъ, викликаних критикою або покаранням.
3. Вiдповiдайте на почуття дитини. Створiть умови, щоб вона могла виговоритися, а її негативнi емоції знайшли виxiд у словах, а не в дiяx.
4. Якщо без покарання обiйтися неможливо, хай дитина обере його сама. Практика свiдчить, що дiти, як правило, вибирають суворiше покарання, нiж хотiли б батьки. Але в таких випадках вони вже не вважають його жорстоким, несправедливим i не ображаютъся на дорослих.
5. Караючи дитину, впевнiтъся в тому, що вона розумiє, за що, i звинувачує в цьому себе, а не того, хто кapaє.
6. Давайте зрозyмiти своему малюковi, що дисциплiнарнi проблеми дiтей стосуютъся не тiлъки дорослих, а є спiльними. Це дозволить уникнути перетворення дисциплiнарноi ситуації на мiжособистiсний конфлiкт.
7. Накладiть обмеження на небезпечнi та руйнівні дії. Допоможiть дитинi спрямувати їx в iнше, дозволене рiчище. У цьому полягає основна формула динамiчного пiдходу до проблеми дисциплiни. Порушення чи недотримання таких принципiв, відсутність або недостатнiй piвень культури у батькiв (як загальної, так i педагогiчної) призводять до жорстокого поводження з дiтьми i загострення проблем, пов'язаних з їxньoю поведiнкою.
газета «Психолог» № 35-36 вересень 2011 р.
Ліворукі діти : специфіка розвитку та навчання.
Як треба поводитися батькам з дитиною - лівшею
1. Ніколи не шкодуйте дитини і не підносите ліворукість, як недолік. Краще сформуйте у нього впевненість у тому, що ліворукість - це його перевага. Наведіть приклади знаменитих людей, які були лівшами. Наприклад, скажіть йому, що Юлій Цезар, Наполеон, Ісаак Ньютон, Леонардо да Вінчі, Уїнстон Черчиль, Марк Твен і англійська королева Єлизавета, теж були лівшами. Багато лівшів серед спортсменів, у багатьох видах спорту лівша для команди дає величезну перевагу.
2. Враховуйте підвищену емоційність і збудливість у дитини, не пред'являйте до нього завищених вимог і не порівнюйте його з іншими дітьми. Батькам необхідно більше хвалити дитину за успіхи, заохочувати їх, але не прагнути виростити з нього відмінника. Треба прийняти, як природне явище, невелике відставання в школі, так як у лівш знижена здатність зорово-рухової координації. Такі діти погано справляються із завданнями на відтворення зображення, не можуть утримувати рядок при письмі і читанні, як правило, вони мають поганий почерк. Бажано не навчати самостійно дитини читання та письма до школи, де його чекають невдачі, які знижують рівень самооцінки малюка.
3. Необхідно будинку дитині створити умови, щоб йому було зручно грати і готувати уроки. Світло від вікна повинен падати з правого боку, всі предмети знаходиться в положенні дзеркального відображення столу правші.
4. Ставлення батьків до ліворукому дитині повинно бути дуже тактовним, що допомагає йому не втратити себе і стати впевненим людиною. Дитина-шульга надзвичайно потребує співчуття, адже він відчуває властиві лівшам труднощі.
Як допомогти ліворукій дитині?
Світ правшів іноді накладає справжні труднощі на ліворуких дітей, тому дуже важливо допомогти їм адаптуватися. Створення атмосфери прийняття та розуміння можливих труднощів, мотивація на працю й заняття, зокрема, на додаткові компенсаційні вправи, – це основні завдання для батьків.
У період дошкільного віку дуже важливо, щоби батьки підготували дитину до ролі учня, забезпечуючи їй особисту участь у всіх відповідних заходах. Необхідно щодня читати дітям книги, заохочувати різні ігри, стимулюючі уяву, розвиваючи мислення й мову; разом пізнавати світ і природу, залучати малюків у заняття, які вимагають безпосереднього використання рук. Пам'ятайте, що про вашого маленького шульгу необхідно буде попередити вихователя та вчителя, щоб вони змогли підготувати відповідне робоче місце для дитини.
Дитячі страхи
Дошкiльний вік - перiод, коли у дитини починає формуватися мораль, образ власного «Я», виникає проблема розiбратися у взаєминах мiж людьми. Малюк потрапляє у світ нових емоцiй, почупiв, стикається з життєвими ситуацiями, якi часто не може пояснити. Внаслiдок чого у дитини виникають страхи. Дiти можуть боятися незнайомих людей, вигаданих істог, лишатися самими вдома, транспорту, лiкарнi, крові, уколiв, фiзичного та словесного покарання, страшних снів, стуку в дверi, дитсадка, заходити в рiчку.
Поради для батьків:
1. Кожний день придiляйте час для спiлкування зi своєю дитиною. Дайте їй змогу подiлитися своїми секретами, тривогами.
2. У ставленнi до дитини орієнтуємося на її позитивнi якостi. Вiдшукайте цi якостi у малюка i плекайте якомога частiше, хвалiть, пiдбадьорюйте, схвально сприймайте те, що він робить.
З. Повідомляйте дитинi про певну вимогу чи заборону у дружнiй формi, м'яко, без примусу чи тиску.
4. Не можна вдаватися до примусу дитини i пiд час годування. Не слiд нав'язувати їй те, чого вона не хоче.
5. Фiзичнi покарання не мають бути нормою i плануватися заздалегiдь як метод виховання.
6. Страхи перед засинанням часто свiдчать про те, що сфера несвiдомого в дитини тяжіє до тiлесного контакту з матiр'ю. Тож не намагайтеся привчати дiтей засинати наодинцi.
7. Позитивний приклад батькiв, що володiють своїми емоцiями, - передумова успiшного подолання дитиною своїх страхів.
8. Навчаючи дитину писати, краще використовувати простий олiвець на кiнцi з гумкою, щоб вона будь-якої митi могла витерти те, що не вийшло (це усуває страх нeycnixy).
9. Не дозволяйте дитинi дивилися фiльми жахiв, тому що вони ще не вмiють розрiзняти вигадку i реальнiсть, а в особливi моменти вони навітъ забувають, що все це лише на екрані. Частiше бояться дiти, яким бракує позитивного спiлкування з батьками, їм мало читають, не граються з ними, рiдко голублять. А бiльше сварять, навчають, погрожують.
Тож любiть своїх дiтей i пiклуйтеся про них!
ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ
«Бути готовим до школи – не означає уміти читати, писати і рахувати. Бути готовим до школи – означає бути готовим усьому цього навчитися».
Ні, це не означає, що ви даремно вчили абетку та невтомно рахували яблука. Це означає, що такі навички, як не дивно,– не головне у готовності дитини до школи.
В інтелектуальному плані у дитини мають бути: певний рівень пізнавальних інтересів, готовність до змін, бажання вчитися. Необхідні уміння долати труднощі та доводити розпочату справу до завершення. Важливі для успішного навчання й аналітичні навички: уміння порівнювати, зіставляти, робити висновки та узагальнення.
Першокласник легко вчитиметься, якщо він допитливий, уважний, з цікавістю шукає відповіді на питання, уміє слухати і виконувати не дуже привабливе завдання.
Напрацьовувати усі ці навички слід щодня (ігри, ліплення, читання, спілкування), продовжуючи вдосконалювати їх протягом навчального року.
Вміння спілкуватися з однолітками, а також здатність виконувати роль учня допоможуть швидко адаптуватися у шкільному колективі. Дітям, які не відвідували дитячий садок, можливо, попервах у класі буде дещо складно. Адже у таких малюків уміння спілкуватися у дитячому колективі ще не сформоване. Можуть виникати непорозуміння з однокласниками, з’являтися слізки, відчуття незахищеності. Не панікуйте, а тримайте тісний зв’язок з учителем. Разом з ним ви допоможете своєму першокласнику відчути себе комфортно.
Дитина має бути досить самостійною: вміти одягатися і роздягатися, перевзуватися, зав’язувати шнурки, застібати ґудзики, уміти користуватися туалетом.
Не зайвим буде перед школою відвідати педіатра. Навіть якщо дитина цілком здорова, ви отримаєте рекомендації щодо профілактики захворювань, загартовування.
ПОРАДИ БАТЬКАМ: ЯК ПІДГОТУВАТИ ДИТИНУ ДО ШКОЛИ.
Психологічна готовність дитини до шкільного навчання полягає в тому, щоб до часу вступу до школи в неї склалися психологічні риси, які властиві школяру. Вона включає в себе мотиваційну, розумову, емоційну-вольову, соціальну готовність.
До вступу у школу у дитини мають бути сформовані знання про навколишнє середовище:
• знання про себе, про свою родину, про своє місто, вулицю;
• знання про явища природи: пори року, місяці, дні тижня, про явища природи;
• знання про дорослих людей: за віком, професією, якостями характеру.
Займаючись з дитиною, враховуйте такі моменти:
• Плануйте заняття таким чином, щоб діти досягли успіху.
• Хваліть дитину за успіхи.
• Намагайтеся позитивно ставитися до до невдач дитини.
• Будьте терплячі, коли доводиться показувати одне і те саме багато разів.
• Концентруйте увагу на сильних рисах дитини, а не на її слабкостях. Плануйте подальшу роботу, опираючись на ці сильні риси.
• Завдання повинні бути достатньо складними, щоб бути цікавими, проте не занадто, щоб не викликати у дитини розгубленості.
• Будьте постійними у своїх вимогах до дитини.
• Доручайте відповідати дитині за будь-які види діяльності.
• Надавайте дитині можливість продемонструвати свої досягнення.
• Використовуйте всі можливості матеріалу для того, щоб зацікавити дитину, ставлячи проблему, активізуючи самостійне мислення;
• Організовуйте співробітництво з дитиною, здійснюючи взаємодопомогу та співробітництво;
• Робіть усе можливе, щоб ваша дитина була щасливою.
ЩО МОЖНА І ЧОГО НЕ МОЖНА РОБИТИ ДО ШКОЛИ?
Зовсім не слід:
• Змінювати режим дня дитини: позбавляти денного сну, прогулянок, ігор;
• Оцінювати все, що робить дитина, так, як оцінюється діяльність учня;
• Проходити з дитиною програму першого класу, насильно замінюючи гру на навчання;
• Занадто багато і одразу все вимагати;свої вимоги формулюєте доступно та поступово;
• Драматизувати невдачі дитини;
• Порівнювати дитину з іншими дітьми;
• Проявляти негативне ставлення до неправильних дій дитини;
• Постійно поправляти дитину, часто примушувати переробляти роботу, тому що це призводить до гіршого результату;
• Вимагати від дитини розумінні всіх ваших почуттів.
Необхідно:
• Прищепити дитині інтерес до пізнання довкілля, навчити спостерігати, думати, осмислювати побачене та почуте.
• Навчити її долати труднощі, планувати свої дій, поважати оточуючих;
• Приділяти належну увагу фізичному розвитку дитини, особливо моторики, використовуючи ліплення ; малювання;
• Подбати про постановку руки при письмі;
• Заохочувати допитливість дитини, прагнути, щоб вона дізнавалася щось нове для себе;
• Формувати в дитини вміння ставити запитання, заохочувати її міркування:
• Намагайтеся, щоб дитина більше часу проводила з дорослими, робила з вами домашню роботу, бачила, як ви спілкуєтеся з людьми.
ПОПЕРЕДЖЕННЯ ДИТЯЧОГО ТРАВМАТИЗМУ ТА ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА
поради батькам
Одне із найважливіших завдань батьків при вихованні дитини – забезпечити її здорове зростання. Дитячий травматизм – одна із найпоширеніших причин звернень до медиків, каліцтва дитини, що може залишитися на все життя, а той летальних випадків – і все це через необачність дорослих, несвоєчасне нагадування дітям елементарних правил безпеки.
Побутовий травматизм
Йдеться про ушкодження, які діти можуть отримати вдома, у дворі, саду тощо.
Найнебезпечніші з них – опіки полум’ям і хімічними речовинами, падіння з висоти. Залишені у доступному для дітей місці голки, цвяхи, леза бритв можуть стати причиною травми, а іноді — і смерті. Це стосується і газових плит, оголених проводів електромережі, відчинених вікон, сходів. Необладнані дитячі майданчики, захаращені двори, відкриті люки, канави, несправні ліфти, поруччя сходів, несправні велосипеди, неогороджені ділянки, де проводяться ремонті роботи, теж є дуже небезпечними. Часто діти падають з висоти: балконів, драбин, дерев, що теж призводить до тяжких травм. До побутового травматизму найчастіше призводить недостатній догляд за дітьми з боку батьків.
Опікові травми
Діти різного віку інколи торкаються неізольованих проводів, оголених контактів електропроводів, вставляють у розетки шпильки, цвяхи, що нерідко призводить до опіків, ушкодження електричним струмом. Для того щоб уберегти дітей від опікових травм, дорослі повинні дотримуватися наступних правил безпеки:
- стежити за тим, щоб під час прийому гарячої рідкої їжі діти не перекидали на себе чашки, тарілки тощо;
- переносити посуд з гарячою рідиною в місцях квартири (або дитячих установ) з підвищеною увагою і обережністю;
- не дозволяти дітям перебувати поруч під час приготування їжі, миття посуду, прання білизни, прасування;
- ховати сірники, запальнички в недоступних для дітей місцях;
- зберігати їдкі кислоти, луги та інші отруйні речовини в місцях, недоступних для дітей;
- не допускати дітей близько до печі і предметів під напругою (електроплитка, праска, чайник тощо);
- не відлучатися від дітей під час їх купання.
Принципи запобігання побутового травматизму різні, але головним з них є постійна турбота старших про безпеку дітей. Дорослі мають виховувати в дітях обачливість і обережність. Особливо при поводженні з вогнем і небезпечними приладами. Не можна залякувати дитину, правильніше час-від-часу розповідати про різні нещасні випадки. З малятами треба бути постійно насторожі, усувати з їхнього шляху небезпечні предмети, а старшим дітям пояснювати небезпеку, яку несуть в собі необдумані вчинки. Допоможуть батькам у цьому вдало підібрана література, кінофільми, телепередачі.
Автодорожний травматизм
Найтяжчими і з найбільшим відсотком смертності є автодорожні травми. Головними їх причинами є бездоглядність дітей на вулиці, незнання правил дорожнього руху. На вулиці, утранспорті разом з дітьми обов’язково мають бути дорослі, пояснювати їм правила поведінки, переходу через вулицю тощо. І звичайно ж, батьки самі мають чітко дотримуватись цих правил.
Спортивний травматизм
Фізкультура та спорт є запорукою зміцнення організму і фізичного розвитку дітей. Проте це лише при вмілому і правильно організованому занятті спортом. Діти постійно грають у рухливі ігри, катаються на велосипедах, роликах тощо. Проте часто у місцях, не зовсім придатних для ігор, а часто і небезпечних: захаращених дворах, пустищах, біля водойм тощо.
Серед причин смертності від спортивного травматизму утоплення посідає одне з перших місць. Це може статися як влітку, так і взимку. Головною причиною утоплення є невміння плавати, незнання дітьми особливостей водойм тощо. Для купання дітей мають бути спеціально відведені для цього місця, але навіть там діти повинні перебувати під пильним контролем. Всі небезпечні місця для купання повинні бути огороджені і мати попереджувальні знаки. Взимку дороги, придатні для переїзду через річку, чи озеро, теж повинні позначатися. Дорослі зобов'язані категорично забороняти дітям кататися на ковзанах, санках по тонкій кризі.
Дитячі заняття зимовими видами спорту повинні обов’язково супровожуватися дорослими. Потрібно пам’ятати, що місця для катання на ковзанах, санках, лижах обов’язково мають бути далеко від проїзжджої частини. Дітям варто нагадувати, що під час забав та ігор небезпечним є виконання різних трюків (катання із зав'язаними очима, катання спиною вперед, на одній нозі тощо). Небезпечно прив'язувати санки одні до одних, особливо небезпечно – до транспортних засобів. Порушення цих правил піддає смертельному ризику не лише життя і здоров'я дитини, а й оточуючих. Тому батькам бажано якомога раніше залучати дитину до занять у спортивних секціях, товариствах, стадіонах, де вона постійно перебуває під наглядом інструктора. Цим вони не лише загартують дитину, а й вбережуть її від страшної небезпеки.
Шановні батьки! Життя та здоров’я дитини залежить впершу чергу від вас! Щодня нагадуючи дитині елементарні правила безпеки, ви застерігаєте її від можливих травм.
Прес-служба МОЗ України
http://uozsumy.com.ua/
Права дитини: розуміти та дотримуватись
Дитина, як і кожна людська істота, від народження має права людини. Але вона повинна мати ще й додаткові, особливі права. Отже, права дитини - це певні спеціальні можливості, які необхідні людині віком до 18 років для існування і досягнення зрілості.
Раніше люди й гадки не мали про права дітей. Дитину розглядали як другорядний матеріал, з якого повинна утворитися повноцінна людина. До думок дитини не прислухались, бо вважали їх незрілими та нераціональними. Законодавство, спрямоване на захист дітей, було прийнято у Європі на початку ХХ століття.
Першим документом, який офіційно закріпив права дитини, булла Загальна Женевська декларація, прийнята в 1924 році Лігою Націй.
Загальна Женевська декларація закріпила за дітьми наступні права:
- Забезпечення нормального розвитку фізично і духовно.
- У важкі часи перша допомога повинна бути надана дитині.
- Дитина повинна рости і виховуватися в любові і не експлуатуватися.
- Дитина повинна бути впевненою, що якості, які виховуються в ньому, послужать на користь людям.
На основіцього документа пізніше, в 1959 році ООН затвердила ще один документ, який свідчить про захист прав дитини.
В Україні права дитини визначає і захищає Сімейний Кодекс, або Закон про неповнолітніх, в основі якого лежить конвенція. Як і конвенція ООН, вінвизначає межу дитячого віку - 18 років. Закон про захист прав неповнолітніх містить такі права дитини:
- на життя і виховання в сім'ї;
- захист своїх інтересів;
- ім'я, прізвище, по батькові;