• У 20-х роках на півночі села, на бугрі було збудовано нове приміщення для початкової школи – цегляний будинок, покритий залізом, дві класні кімнати, там був один учитель, який і жив зі своєю сім’єю при школі. Вчилися діти 3 – 4 класи. В першому класі починалися вчитеся діти з 8, а то й з 9 років. Більшість дітей села були охоплені навчанням, тому закінчували чотири класи.
• В 1929 році колгосп почав будівництво школи семирічки. Велось будівництво на колишньому подвір’ї маєтку пана Зарудного. На повір’ї вже не було ніяких колишніх будов, але зберігся ставок і частина старого саду.
• В 1931 році – школа почала своє життя. Було збудоване нове приміщення для школи. Першим її директором був Тимошадченко Яків Іванович. Він вчив дітей історії. Намагався добре поставити роботу в школі. Багато робилося цікавого для відпочинку дітей. Почалася Велика Вітчизняна війна 1941 – 1945 роки, Тимошадченко Я.І. був мобілізований на фронт.
• З вступом в дію Домашанської семирічної школи змінилося положення сільської молоді. Більшість дітей стали одержувати семирічну освіту і продовжувати вчитися далі, одержуючи середню спеціальну освіту.
• В роки Вітчизняної війни 1941 – 1943 рр. в приміщенні семирічної школи була казарма німецьких, румунських солдатів. Будинок школи був дуже пошкоджений, меблі були спалені.
• Коли у 1943 році 16 вересня Лозівщина була звільнена від загарбників, відновилась робота в Домашанській школі. Вікна залатали, в класах було дуже темно, меблі приносили в школу батьки, діти.
• Влітку 1944 року з дозволу голови сільської ради, спиляли біля ставка стовбури уцілілих старих верб. Вчителі і старші учні перевезли ці колоди в Лозівське вагонне депо, де було розпилено колоди на дошки. Зробили з них декілька лав і столів. Підручників школа не одержувала. Користувалися тими, що збереглися у дітей. Зошити робили з рижого обгорткового паперу.
• В 1945 – 1946 навчальному році школа вже одержувала підручники, зошити, деяке обладнання. В цьому році вже більше дітей прийшли до школи.
• Село в 1946 – 1948 рр. повільно відбудовувалося. В 1948 році учнів було більше 400 чоловік. Всі кімнати приміщення було облаштовано під класи. Працювали в дві зміни. В 1946 році директором школи був призначений Кравець Василь Ісайович, завучем – Штейнберг Ганна Денисівна. Поступово відбудовувались старі приміщення. Школа отримувала наочні посібники, шкільне обладнання. 1947 році біля школи учнями був посаджений фруктовий сад. Кравець В.І. був директором до 1953 року.
• З 1953 року Домашанська школа стала середньою школою. Директором школи з 1954 року став Рукавіцин Іван Федосійович.
• З 1957 року різко зменшилась кількість учнів в молодших школярів. Домашанська школа з 1967 року стала восьмирічною школою.
• Протягом 1957 по 1974 років директором школи була Осипова Ганна Константинівна. За цей період були покращені умови роботи. Проведено капітальний ремонт приміщень. Збільшилась кількість наочних посібників, шкільного обладнання.
• Протягом 1974-2009 років директором школи була Домшина Лариса Василівна, яка працювала над покращенням умов роботи для вчителів і технічних працівників. Допомагала учням отримувати не тільки знання, але й гарний відпочинок.
• У 1990 році учні отримали чудову новобудову. І знову школу було реорганізовано в середню загальноосвітню.
• У 1999 році під час презентації шкіл міста Домашанська загальноосвітня школа посіла одне з призових місць. Члени комісії визначили її як школу-родину.
• У 2009 році директором школи стала Борзьонок Наталія Леонідівна.
• У 2011 року школа реорганізована в навчально-виховний комплекс «ЗНЗ-ДНЗ».
• 3 жовтня 2011 року розпочав роботу дошкільний підрозділ. Була відкрита 1 різновікова група дітей дошкільного віку.
• У 2017 році в закладі відкрито класи з інклюзивним навчанням для дітей з особливими освітніми потребами.
• У 2020 році заклад було перейменовано у Комунальний заклад "Домаська гімназія" Лозівської міської ради Харківвської області.
• З січня 2023 року директором гімназії призначена Богимська Олена Михайлівна.