Нетрадиційні здоров'язбережувальні технології

Психогімнастика – шлях  до психічного здоров’я

Психогімнастика входить до групи методик збереження психічного здоров’я, запобіганню виникнення у дітей  емоційних  розладів шляхом  зняття психічного напруження,   розвиток здатності  краще себе розуміти  та інших, створення можливостей для самовираження  особистості. Дитина повинна усвідомити, що між думками, відчуттями і поведінкою існує зв'язок. В ході психогімнастики вивчають різні емоції і можливість управління ними. Основною метою є подолання бар'єрів в спілкуванні, розвитку кращого розуміння себе і інших, зняття психічної напруги.

Психогімнастика - це курс спеціальних занять(етюдів, вправ і ігор), спрямованих на розвиток і корекцію різних сторін психіки дитини (пізнавальної та емоційно-особової сфери).

Загальним завданням є збереження психічного здоров'я і попередження емоційних негативних проявів у дітей.

Основні достоїнства психогімнастики :ігровий характер вправ(опора на провідну діяльність дітей); збереження емоційного благополуччя дітей; опора на уяву; можливість групової форми роботи.

Цілі психогімнастики : опора на природні механізми в розвитку дитини; подолання бар'єрів в спілкуванні, розумінні себе і інших; зняття психічної напруги і збереження емоційного благополуччя дитини; створення можливості для самовираження; розвиток "мови почуттів" (назва емоцій веде до емоційного усвідомлення дитиною себе).

Як правило, психогімнастика використовується, якщо виявляються:

• порушення психомоторики;

• розлади емоційної сфери;

• дитячі страхи;

• труднощі характеру і поведінки.

Включення в розвиток дитини психогімнастики зробить її емоційне здоров'я лише міцніше!

Піскотерапія заспокоює і  розвиває

Пісок – це надзвичайно цікавий і загадковий матеріал. Він здатний знімати нервову напругу, покращувати настрій, викликати найбагатші асоціації. Гра з піском захоплює і дорослих, і дітей. За допомогою таких ігор можна виразити свої відчуття та переживання. Не потрібно спеціальних навичок щоб працювати з цим матеріалом, оскільки всім дітям він знайомий і зрозумілий.

Завдання пісочної терапії

• Розкриття індивідуальності.
• Активізація творчих здібностей та фантазії.
• Розв’язання психологічних проблем.
• Позбавлення комплексів та страхів.
• Зняття внутрішнього напруження та отримання емоційного задоволення.
• Розвиток координації рухів, дрібної моторики, орієнтації в просторі.
• Формування навичок позитивної комунікації.
• Покращення пам’яті, уваги і просторової уяви.

     Пісочниця – це зменшена модель навколишнього світу, де діти можуть вільно творити, не боячись щось зламати чи зіпсувати.

Аромотерапія та фітотерапія – приємне оздоровлення

Аромотерапія  як різновид  природо терапії базується на впливові запахів на фізичний та психологічний стан дітей. У аромотерапії використовуються сили природи , проявленні в натуральних ефірних оліях.

Запах є важливим  компонентом  розвитку дитини, який гармонізує його. Психолого – педагогічні властивості  аромотерапії як одного зі способів природо – терапевтичного впливу ґрунтується на тісному зв’язку  між нюханням й емоційними станами дітей та їхнім психологічним здоровям. Окрім того, що ефірні олії дають  значний профілактичний ефект, вони можуть суттєво впливає на вияви тих чи інших психічних станів.

Фітотерапія – це лікування різних захворюваь людини за допомогою лікарських трав. Використовувати  фітотерапію для дітей  можна і потрібно тільки за призначенням лікаря. Головне в фітотерапії – не нашкодити, адже  є багато рослин, які містять токсичні речовини.

У профілактичних цілях  трави можна  застосувати у вигляді чаїв, настоїв, відварів, киселів .

Кольоротерапія – позитивний  вплив барв

У словнику-довіднику дитячої психології пояснено значення слова «арт-терапія» як «терапія мистецтвом, різноманітними видами творчості: від зображувальної діяльності до театралізованих дій».

Загалом арт-терапія має «лікувальну» мету, спрямовану на корекцію різноманітних порушень та відхилень особистісного розвитку людини, проте, коли мова йде про арт-терапію з дітьми раннього віку, мета арт-методів більш сконцентрована на профілактичному та навчальному ефекті.

Значення кольору у житті малюків

Діти люблять яскраві кольори, жваво реагують на них і захоплюються ними. Колір – це яскрава ознака дитинства. Хоча маленькі діти оперують досить обмеженою палітрою, проте вплив кольору на дитину, зокрема на її емоційну сферу, досить значний. Колір може стати активним союзником дорослих у процесі формування особистості дитини, якщо правильно використовувати мову кольору. Інтерес до кольору активновикористовують як з освітньою, так і з корекційною метою. Наукові дослідження свідчать, якщо дозволити дитині з наймолодшого віку самостійно обирати колір свого одягу, інтер'єру своєї кімнати (шпалер, штор, килиму тощо), то дитина виросте самостійнішою і впевненішою у собі.

Структура арт-терапевтичного заняття з малюками

Арт - терапевтичне заняття зазвичай має чітку структуру. Щодо мистецьких занять з дітьми раннього віку, то у них переважно містяться лише деякі елементи цієї структури. Але навіть у такому «скороченому »процесі мистецької обов'язково мають чергуватися:

· релаксаційні вправи із завданнями для творчого самовираження;

· колективна та індивідуальна діяльність;

· вербальне та невербальне спілкування.

Матеріал до семінару-практикуму.

Пам'ятка для вихователя

Інтегроване заняття – процес творчий, але вимагає  відповідної наукової  обґрунтованої структури.

1. Організаційний етап

На цьому етапі вихователь  ставить перед  дітьми мету і проводить  заходи, що допоможуть  їм відібрати необхідні  знання, якими дошкільники уже володіють . Важливо  націлити малят на самостійне  використання знань, вмінь і навичок у нових завданнях, з якими діти ще не зустрічалися.

2. Мотиваційний етап

Вихователь шляхом ігрового прийому стимулює мотив пізнавального інтересу до світосприймання.

3. Етап новизни

Вихователь вводить нових знань і спрямовує діяльність дітей таким чином, щоб вони самостійно пов’язали  нове із знаннями, які були відібрані на  початку заняття, систематизувати їх та узгодили в єдине ціле. Але цей етап дуже складний і обов’язково керований педагогом. Тут важливе здійснення індивідуального підходу.

4. Етап  узагальнення та закріплення  знань

На цьому етапі вихователь пропонує дітям  наочність , ігри, практичні  завдання, а дошкільники виконують  дії переносу, синтезу, узагальнення  під час розв’язання, різнопланових завдань.

5. Результативний  етап.

Вихователь здійснює  інтеграцію  з виховною. Розвивальною метою; досягає кінцевого результату – наявність у дітей  цілісної системи соціальних  вмінь.

6. Підсумковий етап.

Вихователь підбиває підсумок заняття , аналізує  якість  засвоєння змісту заняття.. вчить дошкільників оцінювання і само оцінювання. Виховуються такі якості, як взаємопідтримка, колективізм, дружба.

Існують різні види інтеграції, розробляються  інтегровані моделі освіти, технології, курси, програми тощо різні .  в роботі з дошкільниками виникає необхідність  стихійної інтеграції. За своєю природою  дошкільний вік  - вік «чомучок». Часто самі діти  в процес і активної діяльності  вимагають від  педагога  не програмових знань. У добрі таких  фактів вихователеві допоможуть сучасні книги для дітей  .

Проте , використовуючи стихійну  інтеграцію,  вихователь має знайти відповіді на низку  запитань.

• З якою метою дошкільника подаються нові знання: розвивальною? Освітньою? Світоглядною?Дидактичною?
• Чи відповідає вибрана інформація індивідуальним, віковим особливостям та можливостям дітей?
• Чи дійсно пропонований матеріал  відповідає принципу науковості?
• Інтеграція  - процес різноплановий  і різновекторний, бо поєднання окремих частин у гармонійне ціле сприяє реалізації багатьох принципів освіти.

Поради педагогам

«Якщо в вашій групі виховується прийомна дитина»

1. За кожної нагоди відзначайте позитивну поведінку вихованця. Помітити дитину, коли вона слухняна, набагато важливіше, ніж «упіймати»її на негативній поведінці.
2. Перш ніж  реагувати на неадекватні дії малюка, поміркуйте: що він хоче сказати вам таким чином, спробуйте  зрозуміти його потребу .
3. Спрямовуйте виховну дію на причину негативної поведінки, а не на її зовнішній прояв.
4. Дозволяйте дитині бути вашим  помічником, доручіть  їй важливу справу, яку вона зможе  виконувати  і при цьому  відчуватиме свою значущість .
5. Виділяйте її сильні, позитивні якості та допомагайте їх  розвивати.
6. Допомагайте  маляті вчитися спілкуватися та гратися з іншими дітьми.
7. Помітивши нав’язливі рухи т(розхитування тіла з боку в бік тощо). Обійміть дитину чи потримайте її за руку, за плече. Це знизить її тривожність і допоможе заспокоїтись.
8. Не ігноруйте малюка, він і без того вже має цей досвід.

Навчально-виховне значення праці в природі, її своєрідність.

Праця в природі розглядається як один з основних методів ознайомлення дошкільників з природою. Результати численних теоре­тичних та експериментальних досліджень свідчать про те, що під впливом праці розвиваються всі розумові і фізичні сили людини.

Цінність праці в природі полягає в тому, що дитина в процесі трудової діяльності взаємодіє з реальними об'єктами природи, а це створює найкращі можливості для формування реалістичних уявлень про об'єкти природи, зв'язки між ними. В процесі праці найбільш переконливо, наочно діти впевнюються у зв'язку між умовами для рослин, тварин і їх ростом, розвитком.

Під час праці мова дітей збагачується новими для них словами (живець, борозенка, добрива тощо), враження від діяльності спо­нукають до активного обміну думками, сприяють формуванню су­джень на основі аналізу, порівнянь.

У процесі праці створюються сприятливі умови для сенсорного розвитку дітей. Діти оволодівають новими прийомами обстеження: навчаються відрізняти суху землю від вологої, пухку від твердої, культурні рослини від бур'янів.

Динамічність розвитку рослин за сприятливих умов (достатня кількість тепла, вологи, світла) дає багато нових вражень, що по­зитивно позначається на розвитку пізнавальних інтересів і спосте­режливості.

Праця в природі є тією діяльністю, в процесі якої оптимально здійснюються всі завдання екологічного виховання: формування знань про найбільш важливі залежності в природі, доступні до­шкільникам, ціннісні орієнтації, бажання спілкуватися з природою, засвоєння правил про природокористування і формування перших навичок, що сприяють поліпшенню навколишнього середовища.

Праця об'єднує, дисциплінує, виховує почуття відповідальності за життя живих істот, адже пташка, позбавлена корму, може через добу загинути, несвоєчасно политі рослини під час спеки за­сихають.

Праця в природі сприяє вихованню інтересу до сільськогоспо­дарської праці, поваги до людей, які нею займаються. Під час до­гляду за рослинами, тваринами у дітей формуються трудові на­вички, бажання працювати.

Важливе значення має естетичне задоволення, яке одержують діти від краси вирощених ними квіткових рослин, від доглянутих кімнатних рослин тощо.

Рухи на повітрі сприяють більш інтенсивному обміну речовин, удосконалюють координацію рухів, зміцнюють нервову систему.

Своєрідність праці в природі полягає в тому, що це єдиний вид продуктивної праці, доступний дітям дошкільного віку. Кінцева мета — виростити овочі, ягоди, квіти — і результати праці конкрет­ні і зрозумілі дітям.

Педагогічні та гігієнічні вимоги до праці дітей у природі.

Організація праці дітей у природі вимагає дотримання таких педагогічних вимог:

      1.Виконання будь-якого виду праці має бути спрямоване на ви­рішення завдань всебічного розвитку дітей: формування знань, розвитку допитливості, ставлення до природних об'єктів тощо.

2. Праця дітей має бути мотивованою. Дитина повинна розу­міти, що і для чого вона робить, тоді завдання буде виконуватися з інтересом, охоче. Наприклад, організовуючи дітей на розпушуван­ня ґрунту на грядках, вихователь мотивує потрібність праці так: «Бачите, яка щільна кірочка утворилася на землі. До корінців не надходить повітря, і рослини будуть погано рости. Треба розпуши­ти землю, щоб повітря могло надійти до корінців».

3. Праця в природі має бути посильною для дітей різних віко­вих груп. Залучаючи дитину до праці, доручаючи їй певну ділянку роботи, треба враховувати вікові особливості і можливості дітей з тим, щоб вони свої доручення мали змогу виконати успішно. Успіх приносить дитині радість, почуття задоволення, а позитивні емоції, що виникають під впливом виконання завдань і високої оцінки ви­хователя, важливі для формування у дітей любові до праці.

4. Праця в природі має бути не випадковою, а систематичною, повинна проводитися як на заняттях, так і в повсякденному житті. Лише за допомогою систематичної, повсякденної роботи можна сформувати у дітей міцні трудові навички, навчити виконувати свої обов'язки.

4. Праця в природі має бути добре організованою. Під час ко­лективних занять усі діти повинні працювати одночасно. Весь по­трібний інвентар повинен бути заготовлений раніше. Пояснення і показ вихователя мають бути короткими і цікавими. Важливо ство­рити в групі позитивне емоційне ставлення до виконання трудово­го завдання, щоб праця викликала у дітей радість від спільних зу­силь, щоб дітей захоплював загальний темп роботи. Емоційне під­несення сприяє створенню інтересу, позитивного ставлення до праці.

Гігієнічні вимоги до організації праці дітей у природі такі:

1. Працю в природі слід організовувати у нежаркі години (вранці або ввечері).

2. Інвентар повинен відповідати зростові дітей.
3. Діти повинні працювати у спеціальному одязі.
4. Слід змінювати види праці, стежити за позою дітей.
5. Після закінчення роботи слід добре вимити руки.

Література :

• Базовий компонент дошкільної освіти в Україні.
• Виховання дошкільника в праці/З.М. Борисова, Г. В. Бєлєнька, М. А. Машовець та ін. – 2-е вид., стер. - К.:ВІПОЛ, 2002. – 112
• Яришева Н.Ф. Методика ознайомлення дошкільників з природою. – К.,1993. – стор 180 – 190.
• Лисенко Н.В. Практична екологія в дошкільному закладі. – Тернопіль,1999.

Організація освітньго процесу в ЗДО з позицій партерської взаємодії педагогів і дошкільників

Спільна діяльність дорослих і дітей - це діяльність двох і більше учасників освітнього процесу(дорослих і вихованців) із розв’язання освітніх завдань на одному просторі в один і той самий час. Відрізняється наявністю партнерської рівноправної позиції дорослого і партнерською формою організації(можливість вільного розміщення і спілкування дітей у процесі освітньої діяльності.

Основні вимоги до організації партнерської діяльності

Відмова від жорсткої регламентації(кожен працює у своєму темпі)

Виключність вихователя в діяльність нарівні з дітьми (позиція педагога – «разом з дітьми»).

Спілкування вихователя з дітьми застосоване на діалозі.

Постановка мети, значущої для всіх учасників партнерської діяльності.

Добровільне приєднання дітей до діяльності (без психічного і дисциплінарного примусу)

Диференційований підхід до розподілу навантаження на кожного з учасників діяльності, з урахуванням їх можливостей і інтересів.

Спільне обговорення шляхів досягнення результату , свобода вибору реалізації мети , можливість проявити самостійність

Розглядання будь – яких варіантів розв’язання проблеми(навіть якщо вони помилкові)

Вільне спілкування і переміщен